Особистість Вячеслава Чорновола, притім що був він гранично відкритим, залишається в чомусь загадковою. Скільки було висловлено на його адресу суперечливих думок, скільки сил, вочевидь гідних кращого застосування, кинуто на погамування  його воістину „геніяльного спротиву” (за висловом Леся Танюка) тоталітаризмові і несвободі людини, а згодом – на гальмування високої державницької активности чи не найяскравішого з українських політиків початку ХХІ ст.
І ось у видавництві „Смолоскип” (директор Осип Зінкевич), про яке багато хто зауважує, що воно своїми виданнями тісно вплелося в новітню історію України і стало в ній своєрідним генератором процесів розвитку, – вийшов друком 4 том творів Вячеслава Чорновола в двох книгах – кожна десь до тисячі сторінок, де зібрані – ті що вціліли – його листи (від 1967 по 1998 роки), супроводжені вичерпними коментарями, які дають змогу відчути особу автора в динаміці української історії кінця ХХ – початку ХХІ ст. Трудомістку працю збирання, упорядкування епістолярію, створення досконалого довідкового апарату виконали Атена Пашко, Валентина Чорновіл та Михайлина Коцюбинська, яка написала також передмову з промовистою назвою: „Листи Чорновола  і Чорновіл у листах”.
Людина дії, Вячеслав Чорновіл безперечно був природженим політиком. Насамперед це видно з того, що навіть в умовах геть звуженого простору дії, аж до в’язниці, його візія дійсности – маштабна і глибоко закорінена в національному духові та культурі, а реакція на історичні обставини рішуча, невідкладна, далекоглядна. І що особливо прикметно  – невичерпне натхнення. Натхнення, поєднане з реалістичністю погляду, творило особливу магію Чорновола. І якась наче Котигорошкова безстрашність перед велетенською машкарою зла.
У знівельоване середовище новопосталого українського політикуму Чорновіл приніс непідробну справжність, шляхетність ідеалу і героїчний характер. Власне те, чого теперішнім нашим політикам катастрофічно  бракує. Чи не  тому його ім’я сьогодні – наче дзвінка пружна стріла, що пробиває мур, який заступає простір майбутнього. Тут відкривається сенс мудрости давніх аріїв, які стверджували: найбільший скарб народу – герої. А постава Чорновола вже в часи його дисидентського опору породила легенду і обросла фолкльором.  Народ вміє бачити маштаб і сутність людини.
Попри те що діяльність Вячеслава Чорновола в реальній державній політиці була по суті блискучим, трагічно перерваним початком, зроблене ним належить до основ і живить  надію. Хоча на презентації „Листів” у Будинку вчителя у виступах народних депутатів звучала гіркота через „попсизацію” та девальвацію гідности в українській політиці...  Однак портрет Чорновола з його безмежно щирою посмішкою немов промовляв: найскладніший стан – ніколи не є остаточний; людина може починати великі завдання буквально з нуля, з нічого, з самої себе. Правдиво  мовив хтось із депутатів: „Чорновіл будував Українську державу з самого себе. Отже клав найміцнішу, надійну цеглину”.
А якби кожен отак?... Й чому досі в Україні немає репрезентативної  загальнонаціональної газети такого рівня, як був створений Чорноволом „ Час-Time”?

Раїса ЛИША

До змiсту номера

До архіву газети

На першу сторінку